Второе послание Паула верующим в КоринфеГлава 2 |
1 |
2 Если я буду вас огорчать, то кто же сможет тогда порадовать меня? Кто, как не вы, которых я огорчаю? |
3 Я написал вам то письмо для того, чтобы, придя к вам, не оказаться огорчённым теми, о ком я хотел бы радоваться, и я уверен, что моя радость – это наша общая радость. |
4 Мне очень нелегко было писать вам так; я писал со слезами и с болью в сердце. Но моей целью было не огорчить вас, а дать вам знать, как сильно я вас люблю. |
5 |
6 Для этого человека достаточно того наказания, которое он уже получил от большинства из вас. |
7 А теперь простите его и успокойте, чтобы ему не быть подавленным невыносимой печалью. |
8 Умоляю вас, подтвердите свою любовь к нему. |
9 Я писал вам также для того, чтобы проверить вас, будете ли вы послушны во всём. |
10 А кого вы прощаете, того и я прощаю. А кого я прощаю, если ему действительно есть что прощать, того я прощаю ради вас перед Масихом, |
11 чтобы сатана не смог нас перехитрить, а намерения сатаны мы прекрасно знаем. |
12 |
13 Но я не мог успокоиться, потому что не нашёл там моего брата по вере Тита. Поэтому я попрощался с верующими из Троады и отправился в Македонию. |
14 |
15 Потому что мы для Всевышнего благовоние, возжигаемое Масихом, среди тех, кто принимает спасение, . и тех, кто идёт к погибели. |
16 Для одних мы – запах смертоносный, для других – живительное благоухание. И кто способен на такое служение?! |
17 При этом мы не торгуем вразнос словом Всевышнего, как это делают многие. Будучи в единении с Масихом, мы говорим искренне перед Всевышним как люди, посланные Всевышним. |
2-е до коринтянРозділ 2 |
1 |
2 Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в? |
3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас! |
4 Бо з великого горя та з ту́ги сердечної я написав вам з рясни́ми слізьми́ не на те, щоб були ви засму́чені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас! |
5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а поча́сти — щоб не пригніти́ти — і всіх вас. |
6 До́сить такому кара́ння того, що від багатьох, |
7 через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р. |
8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов! |
9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш до́свід, чи в усім ви слухня́ні. |
10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа, |
11 щоб нас сатана не перехитрував, — відо́мі бо нам його задуми! |
12 А коли я прийшов до Троа́ди звіщати Христову Єва́нгелію, і були двері для мене відчинені в Господі, |
13 не мав я споко́ю для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію. |
14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запа́шність знання́ про Себе через нас виявляє на всякому місці! |
15 Ми бо для Бога Христова запа́шність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, |
16 для одних бо смертельна запа́шність на смерть, а для других запа́шність життє́ва в життя. І хто здатен на це? |
17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі! |
Второе послание Паула верующим в КоринфеГлава 2 |
2-е до коринтянРозділ 2 |
1 |
1 |
2 Если я буду вас огорчать, то кто же сможет тогда порадовать меня? Кто, как не вы, которых я огорчаю? |
2 Бо коли я засму́чую вас, то хто той, хто потішить мене, як не той, кого я засмути́в? |
3 Я написал вам то письмо для того, чтобы, придя к вам, не оказаться огорчённым теми, о ком я хотел бы радоваться, и я уверен, что моя радость – это наша общая радость. |
3 І це саме писав я до вас, щоб, прийшовши, я смутку не мав би від тих, що від них мені тішитися нале́жало, про всіх вас бувши певний, що радість моя — то радість усіх вас! |
4 Мне очень нелегко было писать вам так; я писал со слезами и с болью в сердце. Но моей целью было не огорчить вас, а дать вам знать, как сильно я вас люблю. |
4 Бо з великого горя та з ту́ги сердечної я написав вам з рясни́ми слізьми́ не на те, щоб були ви засму́чені, але щоб пізнали любов, що в мене її пребагато до вас! |
5 |
5 А як хто засмутив, не мене засмутив, а поча́сти — щоб не пригніти́ти — і всіх вас. |
6 Для этого человека достаточно того наказания, которое он уже получил от большинства из вас. |
6 До́сить такому кара́ння того, що від багатьох, |
7 А теперь простите его и успокойте, чтобы ему не быть подавленным невыносимой печалью. |
7 через те навпаки́, — краще простити й поті́шити, щоб смуток великий його не поже́р. |
8 Умоляю вас, подтвердите свою любовь к нему. |
8 Через те вас благаю: зміцніть до нього любов! |
9 Я писал вам также для того, чтобы проверить вас, будете ли вы послушны во всём. |
9 Бо на це я й писав, щоб пізнати ваш до́свід, чи в усім ви слухня́ні. |
10 А кого вы прощаете, того и я прощаю. А кого я прощаю, если ему действительно есть что прощать, того я прощаю ради вас перед Масихом, |
10 А кому ви прощаєте що, тому й я; бо й я, як простив що кому, то кому я простив, зробив те через вас від Особи Христа, |
11 чтобы сатана не смог нас перехитрить, а намерения сатаны мы прекрасно знаем. |
11 щоб нас сатана не перехитрував, — відо́мі бо нам його задуми! |
12 |
12 А коли я прийшов до Троа́ди звіщати Христову Єва́нгелію, і були двері для мене відчинені в Господі, |
13 Но я не мог успокоиться, потому что не нашёл там моего брата по вере Тита. Поэтому я попрощался с верующими из Троады и отправился в Македонию. |
13 не мав я споко́ю для духа свого, бо я не знайшов був свого брата Тита; але, попрощавшися з ними, я пішов в Македонію. |
14 |
14 А Богові подяка, що Він постійно чинить нас переможцями в Христі, і запа́шність знання́ про Себе через нас виявляє на всякому місці! |
15 Потому что мы для Всевышнего благовоние, возжигаемое Масихом, среди тех, кто принимает спасение, . и тех, кто идёт к погибели. |
15 Ми бо для Бога Христова запа́шність серед тих, хто спасається, і тих, які гинуть, |
16 Для одних мы – запах смертоносный, для других – живительное благоухание. И кто способен на такое служение?! |
16 для одних бо смертельна запа́шність на смерть, а для других запа́шність життє́ва в життя. І хто здатен на це? |
17 При этом мы не торгуем вразнос словом Всевышнего, как это делают многие. Будучи в единении с Масихом, мы говорим искренне перед Всевышним как люди, посланные Всевышним. |
17 Бо ми не такі, як багато-хто, що Боже Слово фальшують, але ми провіщаємо, як із щирости, як від Бога, перед Богом, у Христі! |